Як ми мили холодильник

Є в мене таке маленьке захоплення - прибирати в понеділок. Після вихідних вичищати підлогу, пилососити коври, витирати пил. Але якось у мене сяйнула геніальна думка: потрібно протерти холодильник ззовні. Малий же постійно грається там магнітами, розмазує по ньому їжу, стукає у двері - треба добряче вимити, щоб аж блищав. 

За цією геніальною думкою наспіла інша: та що там ззовні, треба вже і всередині все помити, скільки там мити - протер, витер - і все готово. Отак наївно думала я. Наївно, бо не врахувала головного "допоміжного" елементу - свого малого.

Парадокс: коли дивишся у повний холодильник, то часто здається, ніби там мало продуктів, щось не вистачає, ще хотілося б чогось докупити. А коли починаєш розгрібати і виставляти з нього оті всі баночки-скляночки-трубочки-тарілочки, то мимоволі ненавидиш той день, коли туди стільки наскладав.  Отже, моя наївна думка: "я швидко все вийму з холодильника", швиденько розчинилась, і на її місці виникла інша (уже панічна): "аааа, як тепер це все швидко прибрати?" Але як доросла людина я взяла себе в руки, дала малому рулончик туалетного паперу (так ми розвиваємо моторику рук) і три хвилини насолоджувалась чищенням холодильника.

Три хвилини. Не більше. Тому що через три хвилини вся кухня була в туалетному папері, кришечках та іграшках і малий вирішив, що своє завдання він виконав, тому обов'язково потрібно допомогти мамі. Так як мити полички він іще не вміє, то допомагав як міг: висів на моїй нозі, стукав по спині, стягував шорти,  сідав на ноги (мої), вперто відвертав моє лице від холодильника. 

Коли такі номери не дали потрібного результату, дитя таки взялось за миття - трішки розлив воду по кухні, а вже помиті полички відніс на коридор (там вони краще підсохнуть - подумала я). На цьому допомога не закінчилась: ті баночки, що стояли в зоні "дотягнутись рукою" почали котитись по підлозі, а частина ще й потрапила в каструлі. 

Сказати, що я зі швидкістю світла мила той холодильник, це нічого не сказати. Більше того, я так старалась, що вийняла якусь верхню поличку, яку ще й не могла назад поставити. Потім я теж зі швидкістю Супермена ставила назад усі баночки та тарілочки. 

А ззовні холодильник так і не помила, бо забула про цю початкову геніальну ідею в лабіринті "їсти-кашка-трамвайчик-книжечка-горщик". Зробила це в інший день, але то зовсім інша історія :)

Сфотографувати наш кухонний хаос я не встигла, але кидаю сюди просто геніальне відео, до якого не потрібно коментарів. Хто не бачив - отримає масу позитиву, а хто вже бачив - теж отримає купу ендорфінів, бо особисто я переглядати його можу хоч безкінечно.