Я вже й забула як це: засинати під стукіт коліс трамваю, під тихий ритмічний шум автомобілів, що поспішають навіть уночі, дивитись на безліч маленьких вогнів великого міста з балкону 16-го поверху. Забула, бо це літо ми з малявкою провели в маленькому містечку на Житомирщині. Їхали ми в Баранівку ніби цигани. Ванночка, стільчик для годування, сушка для білизни, матрац у дитяче ліжечко, купа одягу, баночок-скляночок та, звичайно ж, іграшки.
