Туш на щоках і сніг у чоботях - моя снігова заметіль 2013-го

Учорашня снігова хуртовина нагадала мені заметіль у Києві в кінці березня 2013-го року. Того разу сніг почав падати у п'ятницю. З неба летіли такі величезні сніжинки, кружляли в танці на головами людей, що вічно поспішають, і красиво встеляли землю. На це дійство дійсно хотілось дивитись. З вікна. Біля теплої батареї з чаєм. 

Зимові замальовки

Гірка. Купа дітей із санчатами, "таблетками" та просто на п'ятій точці з'їжджають по снігу. З цього натовпу зимових мурашок вирізняється мама, яка навідріз відмовляється спускати сина з гірки (це я так спочатку думала):

- Ні, все, досить. Я більше не хочу. Я стомилась.

- Мам, ну ще разочок. Ну, будь ласка.

- Ну, добре-добре.

Думаю: зараз посадить малого в сани, він з'їде, а вона піде за ним ті санчата на гору знову підіймати. Дивлюсь: сама сідає в сани. Думаю: ні, не так - зараз спуститься з гірки разом з ним (це ж який адреналін!), а потім знову на гору буде підійматись.

Сирий фарширований перець, швидкий чізкейк та пляшка з горілкою, що не відкривалась

Якось я намагалась нагодувати чоловіка сирим фаршированим перцем. Він, правда, толерантно сказав, що не дуже хоче таке їсти і пішов на роботу голодний. Коли я сама спробувала своє творіння, то зрозуміла, що теж піду на роботу голодна. Не подумайте, що я була зовсім бездарна хазяйка і не знала, що то сирий перець. Просто він був заморожений. Я подумала, що він уже готовий, протушений, тільки заморожений. Тому зранку швидко закинула його в мікрохвильовку, потім - на сковорідку, а коли перчик піджарився і по кухні рознісся смачний аромат, подумала, що він готовий. Утім, як виявилось, нагрівся він тільки ззовні, а всередині й далі лишився замороженим. І коли я відкусила шматок посередині, то спочатку навіть подумала, що то якесь скло, а то був такий лід. З тих пір ситуація вже значно змінилась: я дещо краще готую і зараз хочу поділитись швидкими та дешевими рецептами десертів.

2016: show must go on!

Перехід у 2016 рік був тихим, сімейним, зимовим, ніжним і спокійним. Ми не готували забагато їжі, тому не стояли на кухні до посиніння. Не видраювали всю квартиру, тому просто насолоджувались часом, проведеним разом. 

31 грудня я гралась з малим: ми складали конструктор, читали книжечки, грали в хованки, удосконалювали ходіння на двох ногах. За вікном тихо ледь-ледь падав сніг. Малий часто підбігав до вікна і махав ручкою трамвайчику, що проїжджав.