Перехід у 2016 рік був тихим, сімейним, зимовим, ніжним і спокійним. Ми не готували забагато їжі, тому не стояли на кухні до посиніння. Не видраювали всю квартиру, тому просто насолоджувались часом, проведеним разом.
31 грудня я гралась з малим: ми складали конструктор, читали книжечки, грали в хованки, удосконалювали ходіння на двох ногах. За вікном тихо ледь-ледь падав сніг. Малий часто підбігав до вікна і махав ручкою трамвайчику, що проїжджав.
А я сиділа й нікуди не поспішала. Просто спостерігала за малим. За тим як він говорить, як самостійно грається, як маленькими пальчиками намагається скласти дві частини конструктора, як запускає автомобілі. Обожнюю такі моменти. Бережно намагаюсь їх зберігати в закутках пам'яті й час від часу "прокручувати" перед сном чи в хвилинки спокою, бо вони - це те, що дає натхнення, дуже багато натхнення.
Після обіду ми пішли гуляти. Сніг падав уже сильніший. Малий ловив ротом сніжинки і голосно вигукував: "Ей! Ееее!". Ми знову танцювали біля вітрин і бажали всьому транспорту щасливого нового року.
А навколо було стільки святкової метушні. Жінки розгрібали ще теплі багети в супермаркеті, чоловіки ходили зі списками й уточнювали по телефону, яку зелень краще взяти: саму петрушку чи петрушку з кропом. Закривались крамнички із власною випічкою: продавці знімали з прилавків круасани й влаштовували маленькі корпоративчики.
Дехто ще в останні години перед Новим роком намагався максимально продати "сезонний" товар: гірлянди, свічки, ялинки... Усі навколо бігали, а я йшла з кавою і мені хотілось аж пищати від радості, повторюючи разом з малим "Еееей!"
- Таке враження, ніби сьогодні не 31 грудня, - сказала я чоловікові.
- Бо ти не на кухні, не захекана і ще стоїш на ногах?
- Напевно, що так.
- Колись же потрібно змінювати не зовсім досконалі традиції.
Увечері перед тим, як годиник уже майже почав відраховувати 12 ударів, я забула про ще одну традицію - писати бажання на папері, палити його і пити шампанське з попелом (у мене завжди виходило з незгорівшим папірцем, яким я давилась). І зрозуміла, що в мене наразі одне просте дуже банальне бажання: здоров'я всім, миру і приємної спонтанності. А все інше - то плани, і чи здійсняться вони, залежить тільки від нас.
Після опівночі був десерт і потім гарний міцний сон. У кухні мигали вогники, горіли свічки і було якесь відчуття невагомості. Ніби попереду не щось грандіозне й нове, а продовження драйвового та цікавого. Ну що ж, як кажуть: show must go on!
Комментариев нет:
Отправить комментарий