Мої ілюзії щодо материнства. Частина ІІІ

Отже, настала третя частина моїх невиправданих сподівань та власних міфів щодо материнства. Нагадаю, перша була про вагітність (про те, що не все так мі-мі-мі як у журналах чи кіно), а друга - про те, що не відкрила в собі талантів (як це буває з деякими мамами, які з цих талантів ще й бізнес роблять), не змогла лишати малого майже рік ні на кого (бо гормони не давали) та про те, що дитина виявилась не настільки вередливою й верескливою, як я те собі малювала.

ІЛЮЗІЯ 6. Коли я буду мамою, то оминатиму 10-ю стежкою мамські блоги-форуми

До вагітності, коли гугл ненароком викидав мене на якесь посилання на мамські форуми чи обговорення, я впадала в ступор від дискусій про колір дитячих какульок, крем для маленької дупці від прищів та інтимного життя (то їм ще й щастило, бо воно в них було) після пологів. Я казала собі, що навіть букви чи пробілу моїх у тих групах не буде. Я вірила, що добряче підготувалась, бо прочитала книгу Комаровського та декілька журналів для мам-початківців. Я знала, що всі симптоми можна глянути в інтернеті і вже потім вирішувати, панікувати чи ні.

Мої ілюзії щодо материнства. Частина ІІ

Першу свою ілюзію про вагітність я вже описувала: токсикоз і постійні пошуки туалету. Зараз - мої інші очікування, які себе не виправдали.

ІЛЮЗІЯ 2. Лишати малого на чоловіка/бабусю/няню і тинятись у своїх справах

Я собі планувала, що коли малому стукне 6 місяців, я його закину до бабусі, а сама поїду в столицю вершити кар"єрні подвиги. Або що зможу лишити малого на півдня з пляшкою молока та чоловіком і шугонути на виставку/у кіно/до друзів. "А ось вам", - сказали мої гормони та емоції після появи малого.

Мої ілюзії щодо материнства. Частина І

У житті багато ілюзій, очікувань і стереотипів. З ними, безумовно, легше жити. Але часто вони розчиняються у життєвих подіях і випаровуються в одну хвилину. Це - мої ілюзії щодо материнства. У мене їх було досить багато. Але після народження малого я вкотре переконалась: життя ніколи не йде по плану чи так як ти про це читав/дивився у фільмах. Життя пишуть якісь божевільні сценаристи. І це круто. Тому не варто бути перфекціоністом: все ідеально не буде ніколи, але ідеальними можуть бути маленькі моменти, якими й варто насолоджуватись.