Спінер, динозаврик і ведмедик або З чим я тільки не спала

Фото: Pexels.com

Після першого дня свободи, я думала, що відрублюсь, як тільки моя голова торкнеться подушки. Але в голови були власні плани – і спати вона не хотіла. Я розклала великий диван, накидала туди м’яких подушок, лягла спочатку поперек, потім по діагоналі та навіть зірочкою, але сон не йшов.

Мама на свободі

Фото: Pexels.com

Один з київських барів. Багато пива, рок-музики, криків відвідувачів і я. Починаю із сидру, потім переходжу до коньяку, сильних коктейлів та, чого там гріха таїти, горілки. Спочатку просто замовляю музику на автоматі. Потім танцюю. Але не звертаю уваги на незрозумілі погляди, а уявляю, що мене ніхто не бачить. Згодом до мене приєднуються інші відвідувачі. Я їх уперше бачу. Але разом ми горланимо в такт легендарної пісні «Highway to hell», киваючи на всі сторони головами та активно махаючи руками. Потім хтось замовляє дідуся Оззі Озборна – і ми затіваємо невеличкий слем. Штовхаючись, вибиваємо кухлі з пивом в офіціантки. Та що там кухлі – ми її саму змітаємо з ніг! Якийсь бородатий мужлан вискакує на барну стійку та подає руку ще трьом дівулям. Серед тих дівуль і я. І починається хаос… Бійки, крики, рок, і я тікаю від поліції…