Творчість: казка про масло та малювання музики

Діти люблять просити батьків про нездійсненні речі – зупинити поїзд метро, полетіти в космос, зробити отого кота, що біжить, червоним або намалювати музику. Мій малий часто просить перед сном почухати йму спинку та розповісти казочку про море. Але от буквально вже два тижні в нього серед фаворитів казочка про… масло.

КАЗОЧКА-ФАВОРИТ

Так, саме про масло – оте, що буває 72% і 83% жирності. При чому, казочку він цю вже вивчив напам’ять і навіть інколи сам її розповідає.

Отже, така в нас вийшла казочка.

1 вересня 2007-го

Фото: Pexels.com

Рівно 10 років тому перше вересня теж було в п’ятницю. Тоді зранку моросив дощ і було прохолодно. Моя сестра ішла в перший клас, а я – на перший курс. Те перше вересня було надзвичайно важливе нас обох. Батькам довелося розділитися: мама була з сестрою, а я з батьком поїхала в Київ.

Ми під’їхали до нашої школи. Сестра вийшла з машини з такими гігантськими білими бантами, рожевою парасолькою та великим рюкзаком. В автомобілі лишились тільки мої речі – сумки забиті книгами, речами, каструлями, сковорідками, чайником, тарілками, шампунями та ще купою всього-всього, що беруть першокурсники, коли їдуть поселятися в гуртожиток.

Спінер, динозаврик і ведмедик або З чим я тільки не спала

Фото: Pexels.com

Після першого дня свободи, я думала, що відрублюсь, як тільки моя голова торкнеться подушки. Але в голови були власні плани – і спати вона не хотіла. Я розклала великий диван, накидала туди м’яких подушок, лягла спочатку поперек, потім по діагоналі та навіть зірочкою, але сон не йшов.

Мама на свободі

Фото: Pexels.com

Один з київських барів. Багато пива, рок-музики, криків відвідувачів і я. Починаю із сидру, потім переходжу до коньяку, сильних коктейлів та, чого там гріха таїти, горілки. Спочатку просто замовляю музику на автоматі. Потім танцюю. Але не звертаю уваги на незрозумілі погляди, а уявляю, що мене ніхто не бачить. Згодом до мене приєднуються інші відвідувачі. Я їх уперше бачу. Але разом ми горланимо в такт легендарної пісні «Highway to hell», киваючи на всі сторони головами та активно махаючи руками. Потім хтось замовляє дідуся Оззі Озборна – і ми затіваємо невеличкий слем. Штовхаючись, вибиваємо кухлі з пивом в офіціантки. Та що там кухлі – ми її саму змітаємо з ніг! Якийсь бородатий мужлан вискакує на барну стійку та подає руку ще трьом дівулям. Серед тих дівуль і я. І починається хаос… Бійки, крики, рок, і я тікаю від поліції…

Мій власний рецепт полуничного варення

Традиційний рецепт полуничного варення: засипати полуниці цукром, почекати, поки ягоди пустять сік, варити, розлити в банки. Утім, коли біля вас 1,6-річне шило, рецепт трохи коригується.

Як треба розбирати шафу з чоловіком

Це міг бути пост про те, що навчився робити малий з татом або про те, які в нашому районі унікальні пандуси для колясок. Але так сталося, що в суботу ми вирішили помити шафи. Якось ми з малим уже так вирішили помити холодильник - і з цього вийшла ціла історія. Цього ж разу вийшла не так історія, як смішні діалоги. 

Я завжди була Плюшкіним. Мені дуже складно прощатися з речами. Я зберігаю 10 років блокноти зі школи, нашу університетську переписку. Так само мені важко розбирати свої шафи. І хоч скільки речей я звідти не вигрібаю, їх ніби не меншає. 

Книга про Богдана Хмельницького та Стівен Кінг - що ми читаємо після року

- Це - булава, а це - бунчук. Вони - атрибути гетьманства у козаків. А ось місто Чигирин, там жив Богдан Хмельницький, український гетьман.

Так ми читаємо тоненьку книжечку про Богдана Хмельницького. Книга не для дітей. Просто малий почав тягнути з полички наші книги і, якщо знаходить там малюнки, то вимагає їх читати. Тобто показувати на малюнки, називати те, що там намальовано. Але мама іноді вигадує ще й власні історії до різних малюнків.

Музичні смаки майже півторарічного козака

Маленький козак уже слухає музику. Вмикає її на телефоні і танцює під неї. Слухати доводиться те, що я ще два роки тому "накидала" в телефон. Але йому подобається. До того ж, маємо вже кілька фаворитів.

Коротка передмова

Про те, що вагітним треба слухати красиву музику, кажуть, пишуть і говорять з усіх пристроїв. І я пробувала страждати класикою. Дійсно пробувала. Я познаходила купу отих симфоній і вмикала їх собі насильно. Але в перші місяці мене токсикозило, тому нудило від усього, в наступні три було дуже багато роботи, а в останні три вже було не до класики. Тому класика пройшла повз мене і, відповідно, малого в животі.

Мої ілюзії щодо материнства. Частина ІІІ

Отже, настала третя частина моїх невиправданих сподівань та власних міфів щодо материнства. Нагадаю, перша була про вагітність (про те, що не все так мі-мі-мі як у журналах чи кіно), а друга - про те, що не відкрила в собі талантів (як це буває з деякими мамами, які з цих талантів ще й бізнес роблять), не змогла лишати малого майже рік ні на кого (бо гормони не давали) та про те, що дитина виявилась не настільки вередливою й верескливою, як я те собі малювала.

ІЛЮЗІЯ 6. Коли я буду мамою, то оминатиму 10-ю стежкою мамські блоги-форуми

До вагітності, коли гугл ненароком викидав мене на якесь посилання на мамські форуми чи обговорення, я впадала в ступор від дискусій про колір дитячих какульок, крем для маленької дупці від прищів та інтимного життя (то їм ще й щастило, бо воно в них було) після пологів. Я казала собі, що навіть букви чи пробілу моїх у тих групах не буде. Я вірила, що добряче підготувалась, бо прочитала книгу Комаровського та декілька журналів для мам-початківців. Я знала, що всі симптоми можна глянути в інтернеті і вже потім вирішувати, панікувати чи ні.

Мої ілюзії щодо материнства. Частина ІІ

Першу свою ілюзію про вагітність я вже описувала: токсикоз і постійні пошуки туалету. Зараз - мої інші очікування, які себе не виправдали.

ІЛЮЗІЯ 2. Лишати малого на чоловіка/бабусю/няню і тинятись у своїх справах

Я собі планувала, що коли малому стукне 6 місяців, я його закину до бабусі, а сама поїду в столицю вершити кар"єрні подвиги. Або що зможу лишити малого на півдня з пляшкою молока та чоловіком і шугонути на виставку/у кіно/до друзів. "А ось вам", - сказали мої гормони та емоції після появи малого.