Рік мамського стажу

Мій перший робочий день почався дуже несподівано. Ще зранку я спокійно замітала подвір'я, прибирала в хаті, пекла млинці. Але вже після обіду почалися настирливі телефонні дзвінки і ввечері після шаленої, виснажливої співбесіди мене таки прийняли. Бейджик не видавали, посадову інструкцію теж - просто поклали 3,5-кілограмового маленького боса на мене і повідомили, що все: тепер ти - мама.

Начальник одразу вирішив показати, що, як і до чого, тому не розмінювався на дрібниці, й одразу поставив на нічну зміну. Після такої співбесіди я, м'яко кажучи, думала, що здохну, відкину копита. Але ні - копита лишилися зі мною. 

Ранок без кави - не ранок

Уперше вона була терпка на смак, трішки кислувата і віддавала гіркотою. Не сподобалась. Але згодом без неї не проходив жоден мій день. Вона була зі мною в найкращих і не дуже моментах життя. Ніколи не відверталась, не запитувала де працюю, скільки заробляю. Її не цікавило, з ким зустрічаюсь і чи зустрічаюсь узагалі. Ми чекали одне на одного щоранку і протягом дня. Вона - щоб віддати своє тепло й енергію, я - щоб це забрати в неї. Були періоди, коли мене від неї нудило: першого разу в мене був гастрит, другого - токсикоз.

Мамині фейли: перші ґулі, каша з грудочками та коляска без коліс

На мамських форумах днями якась мама підняла тему татових фейлів. Пожалілася на чоловіка, що той стукнув дитину об умивальник та, коли носив по квартирі, заїхав головою малечі об гарячу лампочку. Інша мама написала, що якось її чоловік переплутав тісто на млинці із супом, нагрів це тісто і нагодував ним дитину, ну і сам поїв заодно. Подібних історій було багато. Але. Я призадумалась і зрозуміла, що в нашій родині подібні фейли трапляються в більшості випадків зі мною.