Творчість: казка про масло та малювання музики

Діти люблять просити батьків про нездійсненні речі – зупинити поїзд метро, полетіти в космос, зробити отого кота, що біжить, червоним або намалювати музику. Мій малий часто просить перед сном почухати йму спинку та розповісти казочку про море. Але от буквально вже два тижні в нього серед фаворитів казочка про… масло.

КАЗОЧКА-ФАВОРИТ

Так, саме про масло – оте, що буває 72% і 83% жирності. При чому, казочку він цю вже вивчив напам’ять і навіть інколи сам її розповідає.

Отже, така в нас вийшла казочка.

Дружили собі білочка та зайчик (ну, не жити ж їм разом). І якось вони страшенно захотіли масла. Але для того, щоб зробити масло, їм потрібне було молоко (ну або жирні вершки) й міксер. Тому вони розділилися – білочка пішла шукати міксер, а зайчик – молоко. При чому, білочка пострибала до своєї сестрички, а зайчик пішов шукати по лісу. І от іде зайчик, а назустріч йому вовк. Вовк так басом каже: «Рррр!» Зайчик злякався, але запитує: «Вовчику, а ти не знаєш, де взяти молока?». Вовк як заричить знову: «Я? Молока? Хахаха (тут такий, знаєте, диявольський смішок)». Зайчик злякався і втік. І зажурився. Аж тут йому назустріч курочка з курчатками (не знаю, що вона робила в лісі, але малий сприймає, ніби то так треба). Зайчик до неї: «Курочко, а ти не знаєш, де взяти молока?» Курочка йому каже: «Ко-ко-ко, у мене немає молочка. Але молочко має бути в корівок або в кізочок». Зайчик зрадів і запитує: «А де ж їх шукати?» А курочка йому: «Вони зазвичай пасуться на галявині». Далі в мене події можуть розвиватися за двома сценаріями – зайчик знаходить або корову, або козу (так ми вчимо, як «кажуть» тваринки і що вони їдять). Потім просить у них молока, шукає баночку (треба ж його в чомусь нести) і стрибає з молоком додому. А вдома починається найцікавіше! Білочка приносить міксер – і вони разом збивають масло. Потім ставлять його в холодильник, воно там загусає – і на ранок стає справжнім маслом! Вони радіють і на радощах пригощають усіх бутербродами з маслом! 

Може, й потік свідомості, але дитині подобається. Головне: все розказувати з інтонацією, емоційно, щоб вовк був страшним, а зайчик його боявся, а курочка, щоб впевнено квоктала - інакше не пройде.

СЛОВА-ФАВОРИТИ

Останнім часом малий багато чого переносить з мультфільмів у реальні життєві ситуації. А багато чого вигадує сам. Й інколи це настільки смішно, що хочеться швидко-швидко записати, щоб не забути ці «перли».

«Ану-ка. Ану-ка»

Повернулися ми всі разом з магазину після закупок. Виклали із сумок все на стіл, щоб порозкладати в холодильник та кухонні шафи. Тут до стола із серйозним виглядом підходить малий: «Ану-ка, ану-ка, со тут у нас? Песіво є? (печиво є?)»

«Я собі куплю»

Ідемо в магазин. По дорозі кажу чоловікові, що ще потрібно додати в список для покупок: олію, пакети для сміття, сметану. Малий їде попереду на мотоциклі, повертається і нам так безапеляційно заявляє: «А я сопі куплю «Баї» («Барні», тобто). Бо я такий голодний, такий голодний. Теба поїсі (поїсти)».  

Їдемо з садочка. Малий розказує: «Сьої (сьогодні) був Дім Дімич (друг його). У нього був такий атасікль (мотоцикл) – зєйоіний і аяї (зелений і оранжевий). Він собі сам купив. І я собі такий купю і ми будемо яйом (разом) їхати».

«Інтєрєснєнько»

Цю фразу він взяв із російськомовної «Свинки Пеппи», коли мультфільм проскакує на ноутбуці. І тепер тулить її майже скрізь. Якось від вантажівки відпало колесо. Малий бере до рук іграшкову дрельку, підходить до вантажівки і серйозно каже: «Інтєрєснєнько, інтєрєснєнько, як ти паламалась?»

МАЛЮНОК-ФАВОРИТ

Була десь середина липня. У той день ми як завжди взяли фарби, воду та альбом. У нас часто малювання проходить за сценарієм: він малює собі руку якоюсь фарбою, потім робить відбиток. Або замальовує цей відбиток іншим кольором. Інколи просить мене щось намалювати, а потім сам же замальовує це. Але в той день він випалив: «Мам, намалюй мені музику!» «Музику?», - запитала я. Справді? Намалювати музику? «Так», - сказав він таким тоном, ніби ми щодня тільки те й робили, що малювали музику і взагалі всі в світі знають, як це правильно малювати, а я тут перепитую. «Так, давай малювати музику!» - крикнув він уже емоційніше і засміявся. Ну, музику, то й музику. Я взяла пензлик і першою в мене вийшла зелена лінія, потім була синя, червона і помаранчева. Моя музика була яскрава. У той момент я бачила її саме такою – незграбні різнокольорові мазки.

Малий подивився на мою творчість і уточнив: «Це музика?» «Так, - кажу. – Це – моя музика. А ти можеш собі намалювати іншу. Музика ж може бути різна». Але він сказав, що йому подобається моя.

Музика та інша моя творчість

Музика

Потім він сказав: «А давай її співати». Мій мозок знову підійшов до точки кипіння? Співати намальовану музику? «Добре», - сказала я. І ми почали щось мугикати типу «На-на-на і м-м-м», а потім ще й пішли в короткий танець. 

Він досі любить дивитися на той малюнок і пам'ятає, що то була саме музика.

Для мене це була така неймовірна арт-терапія, що навіть зараз, через два місяці, я її згадую ледь не щодня з усмішкою. Для дітей немає кордонів – вони малюють музику, а потім озвучують написане. Для них немає рамок – кордони встановлюють дорослі. І я безмежно рада, що оцей маленький хлопчик, якому немає ще 3 років, мені постійно щодня настирливо доводить ці старі як світ істини.