Птахотерапія

Небо в нашому парку (с)

По ранках у парку не чути дитячих криків чи звуків мото-біговелів, не чути казкового автобуса із дзвониками, не чути бабусь,які обговорюють поточні політичні скандали. Зате чути багато-багато птахів. Вони кругом: щось збирають на землі й тротуарах, сидять на деревах і ніби перегукуються між собою. Спочатку починають цвірінчати над нами,потім - далі,а потім - майже в кінці парку. Хоча то,може, вони не перегукуються,а розмовляють кожен про своє. На якомусь дереві  -родинна сварка, на якомусь - пліткують дві сороки, а на тому, дальньому, хтось свариться за іжу.


Хоча, коли закриваєш очі (насправді закриваєш,а не далі дивишся на екран мобільного чи пішоходів),то вже стає байдуже на які теми говорять птахи - ти просто отримуєш від цього колосальне задоволення. Така собі птахотерапія. Безкоштовна. І сидиш такий усміхнений, а перехожі біжать-біжать-біжать і не бачать цієї краси. А потім платять тисячі, щоб розслабитись у спа і слухати з плівки звуки природи. А вони ж насправді так близько.